відбирати — а/ю, а/єш, недок., відібра/ти, відберу/, бере/ш; мин. ч. відібра/в, бра/ла, бра/ло; док., перех. 1) Віднімати, забирати щось насильно. || Позбавляти права володіти чим небудь, мати що небудь. || Брати в когось те, що належить віддачі. || Брати що … Український тлумачний словник
підбирати — а/ю, а/єш, недок., підібра/ти, рідко підобра/ти, підберу/, підбере/ш, док., перех. 1) Піднімати що небудь із землі руками. || Збирати те, що впало, або розкидане, розсипане. || Прибирати з землі скошене збіжжя або викопану городину. || Наводити… … Український тлумачний словник
повідбирати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Відібрати все чи багато чого небудь, у всіх чи багатьох. || Взяти все чи багато чого небудь, що належить віддачі. || Забрати назад усе чи багато чого небудь, у всіх чи багатьох. 2) Взяти багато яких небудь предметів,… … Український тлумачний словник
попідбирати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Підібрати багато чого небудь. 2) Підняти вище на собі одежу, спущене волосся (про багатьох) … Український тлумачний словник
відбирати — [в ідбиера/тие] а/йу, а/йеиш … Орфоепічний словник української мови
відбирати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підбирати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
повідбирати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
попідбирати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
збирати — а/ю, а/єш, недок., зібра/ти, зберу/, збере/ш, док., перех. 1) Складати що небудь докупи, в одне місце. || Складаючи що небудь, брати з собою. || в що, на що. Поміщати куди небудь те, що складається з кількох чи багатьох предметів. 2) Скликати,… … Український тлумачний словник
